Коли вийшов роман «Доктор
Паскаль», один його примірник був присвячений Жанні - Клотильді, яка повернула Емілю Золя тридцять
років і подарувала йому Денізу і Жака, двох дорогих дітей. Романіст написав цю
книгу для них, щоб вони потім дізналися, наскільки він обожнював їхню матір, яка
втішала його в нещастях. Жанна Розеро була коханкою, молодою, свіжою, гарною,
яку Золя доводилось ховати від законної дружини Олександрини Меле.
Ці
дві жінки були різними: Габріель Олександрина
пишнотіла, грубувата, не дуже гарна зовні, але сильна духом та вправна
господиня, а Жанна висока, струнка з розкішним чорним волоссям, весела і
скромна. Це дві протилежності: твереза, як осінь Олександрина і п’янка, як
весна Жанна.
Жанна з’явилась в житті Золя з
легкої руки Олександрини, яка найняла її покоївкою у власний дім. Еміль Золя, проживши
до цієї події зі своєю дружиною у бездітному шлюбі 18 років, змінився,
помолодів, пожвавився. У глибині душі він був у відчаї від того, що досі не мав
дітей, і слабенький вогник надії на їх появу поступово розгорався. Кохання
розвивалось стрімко, дарувало яскраві емоції, п’янило, надихало на нові польоти
та звершення…
І це кохання вже не могло знаходитись в одному
домі і створювати любовний трикутник. Жанна відмовилась працювати в домі Золя і
поселилася у квартирі, яку найняв для неї письменник. Таємні побачення,
сценарій: «дім, дружина, праця» – «дім,
коханка і незабутні моменти» став звичним у житті авантюриста, який аж ніяк не
замислювався над тим, як розв’язати цей трикутник. Подвійне життя ускладнилося
вагітністю Жанни – він розумів, що довго приховувати це не зможе. Що ж робити?
Розлучитися з Олександриною, до якої він відчуває лише жалість та людську
повагу, чи покинути Жанну – те справжнє кохання, яке вже немолодому
письменникові подарувало дитину і зробило щасливим? Непроста ситуація.
Справжній азарт письменник
переживав, коли Жанна народила йому другу дитину, а щоб дізнатися, хто саме
народився, він просить свого друга написати замітку в газету під псевдонімом, у
якій розкаже про птахів. Так-так, якщо фазан, то народиться хлопчик, а якщо
курочка – то дівчинка. Довго чекати не довелося, і через деякий час газета
повідомила про прибуття прекрасного фазана.
Одного разу Золя, влаштувавшись
на балконі з біноклем, дивився, як граються діти, його діти. На той час Жанна
перебралась у будиночок напроти. Він не почув, як до нього підійшла
Олександрина. Вона поклала свою руку йому на плече і сказала: «Поклич їх в
дім…». Ці слова вона змогла промовити не одразу, як дізналась про зраду. Злість
переповнювала її, але з часом жінка, позбавлена радості материнства, зрозуміла,
наскільки потрібні для її чоловіка діти. Вона боялась розлучення, боялась
зруйнувати свій дім, дати привід літературному суспільству обговорювати цю
подію. Її вчинок і справді великодушний.
Смерть Золя помирила і
зблизила двох жінок – його муз. Олександра бачила в дітях Жанни покійного
чоловіка, називала їх і своїми дітьми. Нарешті, вона виконала його волю –
добилась для позашлюбних дітей права носити прізвище великого французького
письменника. Аж до самої смерті вона турбувалася їхнім навчанням і
вихованням. А Жанна, як і героїня «Доктора Паскаля» Клотильда, до самої смерті
зберегла вірність Золя.
Немає коментарів:
Дописати коментар