Роман «Дамське щастя» продовжує знайомити читача з великими соціальними організмами, які любить
описувати і насичувати символізмом французький письменник-натураліст Еміль Золя. Цього
разу перед нами величезний магазин – прообраз сучасного супермаркету успішного
підприємця Октава Муре «Дамське щастя». В чому дамське щастя? – запитає читач.
Звичайно ж, у магазині! Ліонський шовк, англійська вовна, ельзаський коленкор,
руанський ситець – такі та інші тканини і вироби з них знайде дама ХІХ століття
у відділах цього величезного універмагу. Що тоді, що й зараз, ставлення жінок
до магазинів не змінилося. Золя блискуче вдалося описати в усіх деталях їхній
фанатизм від цієї гігантської машини, у якій варяться клієнтки, готові померти
у водоспадах тканин і одягу.
Образ власника магазину Муре
дуже сильний і яскравий. «Ця людина була більшим євреєм, ніж всі євреї світу»:
він побудував цей магазин на жіночих апетитах, якими задовольняв свої. Він
розширив свій магазин у цілий гіпермаркет, окрім звичних відділів відкривав
читальні секції, дитячі відділи, їдальні, тобто робив усе можливе для того, аби
дами буквально поселилися тут і витрачали гроші своїх чоловіків. Він вважав, що
продати можна що завгодно, коли вмієш продавати. І Муре зумів це зробити. Ринок
і Париж створений із плоті й крові жінок, а всі жінки були в руках Муре. Своїх
конкурентів він розорив, а на їхніх уламках побудував новий замок, який, наче
зажерливий і казковий людоїд, заволодів усім кварталом. Тобто Октав Муре – син
епохи імперіалізму, новий капіталіст, майбутній маркетолог та економіст, який
застосовував усі правила успішної торгівлі.
Це роман не соціалістичний, на
відміну від «Жерміналя», тут Золя оцінив роль капіталістичного підприємця і
нові форми господарської організації капіталізму. Нові форми торгівлі замінюють
старі, а на зміну слабкому приходить сильне. Автор наділяє Муре оригінальними
ідеями, активністю, сміливістю, але й підкреслює його бездушність у ставленні
до підлеглих і покупців. Його герой експлуатує клієнтів, впливає на них через рекламу,
низькі ціни, і хто б міг подумати, що в далекому 1883 році такі принципи
привернення уваги покупців застосовувались і мали такий успіх!
Говорити про магазин і
описувати всю його роботу було б нудно, тому Золя робить героїнею роману провінційну бідну
дівчину Денізу, яка шукає роботу у великому Парижі, щоб прогодувати себе і двох
братів, яким вона була за маму. Щось схоже на казки про Попелюшку та гидке
каченя. У магазині негарній і невправній працівниці діставалося від колег і
покупців. Але з часом гидке каченя стає прекрасним лебедем: твердість її духу,
життєрадісність і простота зробили дівчину чарівною й вишуканою. Вона пробиває собі
дорогу чесною працею, стає впливовою, її починають поважати і слухатися її.
А ще більшу захопливість
роману надає історія кохання Муре і Денізи. Щоправда, на фоні такого
гігантського організму як магазин, порушеної теми природного відбору, всіх
названих вад суспільства (цинізму, розпусти, байдужості, конкуренції тощо), ця
наївна і неправдоподібна історія здається не такою яскравою. Невже можна володіти
всім Парижем, а помирати від того, що якась провінційна бідачка відмовила йому?
Всі ефектні працівниці магазину були його трофеями, вони його розважали і
з часом набридали. Звичайно, відмова Денізи ще більше змусила Муре домагатися
її. Вона його кохала, таємно захоплювалася ним, але погодитись через свої
принципи змогла тільки в кінці роману. Муре мучиться, марніє, йому скрізь
ввижається Деніза, і така впливова людина-підприємець як Муре, плаче через неї,
наче дитина. Любов часом жорстока і дуже дивна річ, але у романі ця лінія
малопомітна.
«Дамське щастя»
–
гімн на
честь підприємницького чоловіка Октава Муре і жінки Денізи Бодю,
яка покращила умови працівників магазину. Цей
роман пахне жінкою, він захоплює імпресионістичністю описів усіляких ганчірок,
від яких мліє прекрасна половина людства. Жіночий роман, який написав чоловік,
занурить жінку в інтриги та плітки, потішить її історіями про Попелюшку, її страждання
через кохання, принесе багато задоволення від ніжного шовку, але і співчуття
через бідне становище жінок-працівниць того часу, коли чесною працею практично
неможливо заробити собі на життя. А після прочитання роману кожна читачка
відкриє для себе своє дамське щастя.
Немає коментарів:
Дописати коментар